25/04/2026
Лукаш народився у Сосновці, де виріс у районі Загуже, був сином гірника. Соціолог за освітою, політик за покликанням — але насамперед людина, яка вважала, що добро треба не обіцяти, а робити руками.
Коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну — Łукаш не чекав. Вже наступного дня він писав про людей, що ховаються в метро Харкова. Не пост із закликом — пост із болем за чужою бідою, як за своєю.
А далі — дія.
27 лютого він повідомив, що кав’ярня Sweet Home Silesia у Катовицях за кілька годин зібрала 1600 злотих на його зліпок для українських родин у Сосновці. На рахунку вже було майже 28 тисяч злотих — зібраних разом із його спільнотою .
2 березня під ворота його власного гаражу-складу почали під’їжджати машини з гуманітарними вантажами: засоби дезінфекції, продукти, речі першої необхідності — з написом «Jesteśmy z Wami» — Ми з вами.
6 березня він вирішував завдання в реальному часі: пані Марта зібрала подарунки для дітей з дитячого будинку в українському Чинадієво, але не мала транспорту. Łукаш звернувся до своєї спільноти — і транспорт знайшовся.
Він не робив із цього піару. Він просто робив.
23 квітня 2026 року, їдучи на велосипеді по вулиці Казімєжовській у Домброві Гурнічій, він загинув — водій заснув за кермом і виїхав на зустрічну. Łукашу було 36 років.
Ми, українці в Сілезії, пам’ятаємо — у найтемніші дні лютого 2022-го він був серед перших, хто простягнув руку. Не тому що так треба. Бо інакше просто не міг.
Дякуємо. Спочивай з миром. 🕯️🇺🇦🤝🇵🇱
#сілезія
