25/09/2023
📌 Як навчання на Джавелін змінило далі все?
Після повернення на Київщину, нам дали по п’ять діб відпустки і у кожного була можливість з’їздити додому і побачити рідню. Після цього нам була дана команда, в цілях безпеки особового складу, перейти з казарм в польові умови - тому ми облаштували свій табір за п’ять кілометрів в лісі.
Все це важливі етапи нашої служби, і про них треба розповісти окремо, але тут на нас чекала ще одна, сама грандіозна новина:
Нас починали вчить на Джавеліни‼
Про це завжди мріяв, мабуть, кожен ПТРК-шник, адже на сьогодні це сама зручна та ефективна зброя проти танків в0р0га, хоча вона вважається і самою дорогою.
Це перший серійний ПТРК 3-го покоління, який дозволяє одному бійцю знищити будь-який із нині існуючих танків. Його почали проектувати в США ще в 80-х роках і прийняли на озброєння в 1996 році.
Він працює по принципу - "Вистрілив і забув", тому оператору установки не потрібно коригувати політ ракети в польоті - як я робив на Стугні. Треба тільки правильно зафіксувати ціль і після пострілу ракета догонить свій танк будь-де - навіть, якщо він заїде за якусь перешкоду.
Цей комплекс вважається самим зручним і безпечним для солдата, за рахунок своєї ваги, конструкції та 2-х етапною системою пуску ракети.
📍 Вага всього комплекту всього близько 23 кг, із яких значну частину становить сама ракета в пусковому контейнері. Для порівняння - вся наша Стугна важила під 130 кг, і одному з нею не впоратись.
І коли наші союзники передали нам значну кількість такої чудової збр0ї - настав наш час навчитись нею користуватись, щоб ще ефективніше знищувати ворога на нашій землі.
Ці установки мали різні модифікації, в залежності від року виробництва. Хоча у нас були і не найновіші - ми знаходили навіть дати виготовлення 1997 рік - але вони дуже якісно робили свою справу
Я ще раніше дивився різні огляди про цю техніку і знав його технічні характеристики з відкритих джерел в інтернеті і було відчуття, що скоро нам її довірять.
☝️ На навчання було відібрано 15 чоловік - майже половина особового складу нашої батареї. Нам виділили окремого капітана-інструктора, який в свою чергу навчався у заокеанських спеціалістів, а тепер передавав свій досвід нам.
Ми жили у своєму лісному таборі та кожного дня їздили на базу для навчання – а тривало воно чотири дні.
Спочатку нам показали саму установку і роз'яснили для чого потрібен кожен елемент конструкції, а їх там зовсім небагато:
1⃣ Пульт керування або пускова установка
2⃣ Транспортно-пусковий контейнер з ракетою
3⃣ Блоки живлення та охолодження ракети
Пусковий модуль Джавеліна оснащений складним інфрачервоним датчиком з оптичним зумом і різними режимами відображення - денний і нічним. Це дозволяє чітко бачити ціль в різний час доби та в умовах поганої видимості.
За допомогою такого модуля, який легко знімається з установки, можна швидко просканувати місцевість, залишившись при цьому не поміченим для в0р0га.
📍 В теорії все виглядить так:
Включив установку - монітор все показує - зумом регулюєш відстань - приблизив-віддалив. Якщо знайшов щось цікаве - якийсь ворожий апарат, але треба впевнитись у своїй правоті - включаєш нічний режим тепловізора.
Ось він якраз і покаже все точніше - гарячу ціль.
Іншими словами - ця установка наводиться на працюючу техніку, яка виділяє тепло - в цьому і полягає її основна чутливість і ефективність.
Далі активуєш ракету - а в ній є вже свій тепловізор, і тоді на моніторі пускової установки відокремлюється все зайве - бачиш тільки ціль.
З цього моменту у тебе є чотири хвилини для пострілу - на стільки вистачає акумуляторів в стартовому режимі.
💥 Взводиться рамочка і нажимається кнопка "Пуск"
Завдяки тому, що і сама ракета оснащена інфрачервоним датчиком - їй не потрібно ніяких коригувань в польоті, якщо вона ціль захватила, то вже нікуди не відпустить.
А сам оператор після пострілу може відразу міняти позицію або перезаряджати установку, одним словом - займатись своїми справами.
Режими стрільби є різні -"атака згори" (TOP), для ураження бронетехніки у менш захищений дах, або "атака по прямій"(Direct), в залежності від ситуації на полі бою. Ракети теж різняться - короткі (дальність до 2,5 км) і довгі - до 5 км.
В бою ми, в основному, використовували режим "згори" - коли танки були на відкритій місцевості, так значно ефективніше їх знищувати.
☝️ Але був у мене потім випадок біля Лисичанського НПЗ, коли в0р0жі "умніки" на БМП заїхали в корівник і стріляли з вікна - начеб-то так замаскувалися. Так я тоді цю беху потушив прямою наводкою - прямісінько через те ж вікно.
Це все дуже прості пояснення "своїми словами", але принцип роботи такий.
Далі у нас була робота на тренажері - від дуже якісно і толково зроблений - такий собі окремий монітор, який проводом підключався до установки.
Все тут було дуже реально тільки з однією різницею:
❗ Тренажер в тебе не поцілить, а танк в бою в тебе може стрельнуть...
На ньому, як наживо, відпрацьовували різні режими та ситуації
🔘 Танк стоїть посеред поля
🔘 ціль в посадці
🔘 танк рухається
🔘 два-три танки рухаються
🔘 ціль за перешкодою
🔘 і т.д.
Тренувались в актовому залі - кожен з установкою виходив на сцену, а наш капітан-інструктор збоку слідкував за процесом в монітор і робив свої коригування.
☝️ У мене з ним тоді ще невеличкий конфлікт трапився - щось він мені дуже голосно та активно пояснював з використанням "нетехнічної" термінології.
Вже не пам'ятаю що саме - але в мене там не дуже щось виходило з тренажером.
Мене тоді це сильно зачепило і я ледве втримався, щоб якось не відповісти йому - але свої емоції вгамував і поберіг їх для поля бою.
Тому після проходження навчання я до "відмінників" не відносився і, відверто кажучи, великих надій для командування не подавав. Але реальні військові дії та моя природня впертість, потім внесли свої корективи.
⏳ Вже через кілька місяців цей же інструктор вже буде приїздити до нас на обмін досвідом, бо ми тоді за два тижні спалили техніки більше, ніж інші за пів року.
А ще через три місяці я вже буду сам натаскувати хлопців і вивозити їх з собою на точки, щоб в б0йових умовах навчити усім тонкостям цієї справи - стрільби з Джавеліна.
А поки що ми вчилися на тренажері та тягали установку, щоб звикнути до неї в реальному житті.
Звісно, що ніяких пробних стрільб у нас не було - тільки теорія. Я не знаю зовсім точних цифр, але сам читав, що вартість самої пускової установки більше 120 тисяч доларів, а кожної ракети - близько 80 тисяч.
📍 Один постріл - це новий Toyota Land Cruiser, тому і ціна помилки тут була дуже недешевою.
Свій перший постріл я зроблю трохи пізніше і в дуже незвичній обстановці, але це вже окрема історія.
❗ І ще тут хочу додати одне цікаве НОУ-ХАУ від ЗСУ - слабке місце ДЖАВЕЛІНА: це блоки живлення.
Наприклад, якщо активувати ракету і за чотири хвилини не зробити постріл, то її акумулятор буде вже непригодним використання - його потрібно заміняти на інший, а можливості багаторазової зарядки там не передбачено.
Схожа проблема і на пульті керування - він розрахований на певні години роботи і далі акумулятор під заміну - можливості багаторазової зарядки там не передбачено.
Тому деякі наші "специ" розібрали цю установку, трохи подумали над її конcтрукцією і замінили одноразові акумулятори на китайські універсальні. Щось перепаяли, вивели цивільні гнізда під зарядку і все - тепер батарея з одноразової стала багаторазовою.
Потім такі батареї використовували в основному для тренувань - день відпрацювали - вночі поставили на зарядку і на ранок все в повній бойовій готовності.
☝️ Можливо то у нас були ще самі давні версії цього заморського ПТРК і новіші установки не потребували такого нашого "доопрацювання", але тоді такі випадки у нас мали місце.
Наші люди можуть розібрати і зібрати все що завгодно, при цьому значно удосконаливши будь-яку техніку.
👍 І взагалі - у нас, українців, нічого одноразового не буває - навіть посуду! Ми залишаємо все про всяк випадок - хай буде, може ще для чогось і згодиться в майбутньому!
А майбутнє у нас буде тільки мирне і радісне!
🇺🇦 Cлава Україні!
--------------------------------------------------------------------------
📝 P.S. Від автора
Ця сторінка розповідає про життя і бойовий шлях унікальної людини, протитанкіста – Сергія Міщенко, позивний “Бугор”.
Він загинув 1 грудня 2022 року під час виконання чергового бойового завдання!
За перші дев’ять місяців повномасштабної війни він, простий солдат, отримав:
🎖 Звання Повного Кавалера Ордена за Мужність
🎖 Хрест Бойових заслуг
🎖 Героя України (посмертно)
А ще він спалив з Джавеліна 36 цілей, не мав жодного промаху і за один повномасштабний бій знищив вісім броньованих машин – це є досі недосягнутим, світовим рекордом!
Таких заслуг досі не має жоден військовослужбовець ЗСУ!
Зібрані тут історії із життя і служби нашого героя, згодом увійдуть в книгу, яку ми видамо в Україні та за кордоном!
Підписуйтесь на цю сторінку Сергій Міщенко "Мисливець за танками",
щоб не пропустити нові історії про славетного солдата, Героя України, брата, чоловіка і батька п’яти дітей – Сергія Олексійовича Міщенко!
Слава Україні!
💛💙
