https://www.facebook.com/116123321506524/

Peace Love, Tangerang (2026)

07/06/2026

Ви підтримуєте Зеленського?
Так чи ні?

Слава Україні 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

#ДляТебе
#фотографія
#Прощавай2026
#новийрік
#штучнийінтелект

07/06/2026

🦅 100 000 підтверджених втрат ворога за рік.

Саме таку цифру озвучив Мадяр, підбиваючи підсумки роботи угруповання Сил безпілотних систем.

Сто тисяч — це настільки багато, що людській уяві складно це осягнути.

Щоб зрозуміти масштаб, достатньо уявити: це приблизно 15 повністю заповнених Красних площ у Москві. Або тисяча вагонів-рефрижераторів. Або багатокілометрова колона, яка тягнеться за горизонт.

Але за цією цифрою стоїть не статистика. За нею — щоденна робота українських операторів дронів, розвідників, інженерів та екіпажів, які безперервно знаходять і знищують ворога.

Особливо важливо, що мова йде не про приблизні підрахунки. Це верифіковані втрати, підтверджені засобами об'єктивного контролю та зафіксовані в офіційній системі обліку.

Сучасна війна дедалі більше стає війною технологій. І українські безпілотники щодня доводять свою ефективність на полі бою.

💪 100 000.

Лише за один рік.

І це лише початок великої історії українських «птахів».

Дякуємо Мадяру та всім воїнам Сил безпілотних систем за їхню неймовірну роботу.

🇺🇦 Честь. Повага. Вдячність.

Слава Україні!

07/06/2026

Він тримав штурвал до останнього подиху, рятуючи сотні життів ціною власного…

Сьогодні, 6 червня, Україна вшановує пам’ять Костянтина Могилка — льотчика першого класу, полковника, командира ескадрильї «Блакитна стежа», Героя України. Людини, чий подвиг назавжди вписаний в історію української авіації та боротьби за незалежність.

Любов до неба Костянтину передав батько — цивільний пілот. Саме з дитинства він мріяв про польоти й присвятив своє життя службі Україні. Коли на українську землю прийшла війна, він без вагань став на захист держави.

За час бойових завдань його літак неодноразово потрапляв під ворожий вогонь, але екіпаж щоразу повертався додому. Та 6 червня 2014 року під час виконання розвідувального польоту літак АН-30Б був смертельно уражений…

Розуміючи всю небезпеку, Костянтин Могилко наказав екіпажу залишити борт. А сам, з кількома іншими сміливцями, залишився у палаючому літаку, щоб відвести його від житлових кварталів Слов’янська та Лимана. До останньої секунди він стримував крен і боровся з некерованою машиною, аби уникнути страшної трагедії та врятувати мирних людей.

Саме завдяки його мужності змогли врятуватися молоді лейтенанти Кирило Крамарев і Василь Полажинець, а також штурман-інструктор Сергій Ніколаєв, які встигли покинути літак із парашутами.

Після падіння АН-30Б був повністю зруйнований. На борту до останнього залишалися троє членів екіпажу — командир, бортмеханік і борттехнік. Тіло Костянтина Могилка знайшли в кабіні пілота — він до кінця не залишив штурвал.

Через три тижні після загибелі Героя його тіло доставили до Вінниці. На знак пошани пілот літака, який перевозив Костянтина, зробив кілька почесних кіл над містом.

Посмертно йому було присвоєно звання полковника та Героя України.

У Костянтина залишилися батьки — Віктор Петрович і Любов Петрівна, дружина Віта та двоє дітей: донька Вероніка й син Арсеній.

Для мене його подвиг — це приклад справжньої офіцерської честі, мужності та безмежної любові до України. Поки живе пам’ять про таких Героїв — житиме й наша держава. Вони тримають українське небо навіть після своєї останньої місії.

Вічна слава Герою України!

07/06/2026

Памʼятаємо! Хочемо згадати неймовірно талановиту людину, якою могла пишатися вся Україна. Володимир Раков.

👉 Для багатьох він назавжди залишиться переможцем шоу «Танцюють всі!», танцівником, який умів дивувати, надихати та зачаровувати глядачів своїм талантом. Він виступав на великих сценах, працював хореографом, перемагав у міжнародних конкурсах і будував успішну кар’єру, про яку мріють тисячі молодих артистів.

Він народився в Євпаторії, пройшов довгий шлях від захопленого танцями хлопця до одного з найвідоміших танцівників свого покоління. Його знали в Україні та за її межами. Він працював за кордоном, мав можливість розвивати кар’єру в Європі та присвятити життя мистецтву.

Але коли почалася велика війна, Володимир зробив вибір, який назавжди вписав його ім’я не лише в історію українського танцю, а й в історію боротьби за Україну.

Він повернувся додому.

Не тому, що був зобов’язаний.

А тому, що вважав це правильним.

Володимир став до лав Збройних сил України та служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Він воював там, де було найважче, поруч із тими, хто щодня стримував російську навалу.

Його побратими згадують його як світлу, сильну та надзвичайно щиру людину. Людину, яка любила життя, мала безліч планів і могла б ще багато років творити, танцювати, навчати та надихати інших.

6 січня 2025 року Володимир Раков загинув під час виконання бойового завдання.

Йому було лише 30 років.

Важко усвідомити, скільки всього він ще міг створити.

Скільки постановок поставити.

Скільки учнів виховати.

Скільки оплесків почути.

Але сьогодні ми пам’ятаємо його не лише як талановитого танцівника.

Ми пам’ятаємо його як людину, яка в найважчий момент для своєї країни не залишилася осторонь.

Як воїна.

Як Героя.

І як одного з тих українців, завдяки яким ми продовжуємо жити, працювати, творити й мріяти.

Світла пам’ять Володимиру Ракову.

Вічна шана і вдячність.🇺🇦🕯️

07/06/2026

НАЙКРАЩИЙ 🇺🇦

Peace Love

07/06/2026

07/06/2026

07/06/2026

07/06/2026

07/06/2026

Address

Website

Alerts

Shortcuts

Share