02/09/2026
У пам’ять Михайла Мухина М. Антонович подає таку характеристику Покійного («У. С.», Париж, 29 вересня 1974 р.):
«…Нема змоги обговорити всіх публіцистичних і літературних праць М. Мухина. Можемо лише коротко вказати на його дуже рідкісне уміння створювати культурну й творчу атмосферу. Там, де він опинявся, розмова ставала завжди цікава, інтриґуюча і жвава. І хоч сам він мистецькою літературною творчістю не займався, вмів створити атмосферу для літераторів і поетів, які вміли це завжди належно оцінити. М. Мухин ставав немов центром, довкола якого формувалося творче мистецьке життя. В цьому відношенні і його перебування в Празі, і в Подєбрадах, і на Закарпатті дали плоди, яких нікому з української літератури ніколи не стерти.
Своїм суто Сократівським способом життя, байдужістю до матеріальних, земних багатств він корисно відрізнявся від свого довкілля, яке, ніде правди діти, не завжди його належно розуміло, часом його осуджувало, а часом і нехтувало ним, а все ж без таких людей, як М. Мухин життя стає завжди біднішим, буденнішим, нецікавішим. Той факт, що люди формату Михайла Мухина переводяться і дає відповідь на питання, чому наше літературне життя є на такому рівні, на якому воно є».
У своїй публіцистично-критичній творчості М. Мухин присвятив особливу увагу причинам нашого духового рабства, яке привело до поразки наших Визвольних Змагань у 1917-20 роках. Він бачив ті причини, як і Д. Донцов, в українському провансальстві, у шкідливих, розкладових ідеях М. Драгоманова, що до кінця 1920-их років був божком і духовим лідером українського космополітизму, який ідейно й політично роззброїв провідників української революції 1917-1920 років. М. Мухин був співробітником «Вісника» Д. Донцова і саме в ньому він опублікував свою першу працю на тему «Драгоманов без маски», а далі ціле своє життя зосереджував свою увагу на шкідливому для українства драгоманівстві.
Наш журнал із смертю Михайла Мухина втратив не тільки щирого приятеля і цінувальника, а й одного з найкращих націоналістичних співробітників. На сторінках «Визвольного Шляху» на протязі багатьох років друкувалися такі цінні розвідки-есеї М. Мухина: «3 минулих літ», «У путах шайтана», «Чумацьке навернення», «Більше світла», «Із життєпису академіка А. Кримського», «Професор Михайло Грушевський», «Драгоманов без маски» (в новій, доповненій редакції), «Іван Франко, як критик політичних поглядів М. Драгоманова», «З листування І. Франка», «Драгоманов в очах москалів та москвофілів», «Космополіти і націоналісти» та інші. Друкувався також під псевдонімом К. Подолянин.
Треба окремої розвідки, щоб належно з’ясувати і оцінити вклад сл. п. Михайла Мухина в розвиток української націоналістичної думки. Як безкомпромісовий націоналістичний публіцист, він не знав жодного хитання, тому кожна його праця була просякнена глибоким патріотизмом і такою ж послідовністю та безкомпромісовістю супроти космополітизму, москвофільства, драгоманівства, малоросіянства та всіх тих декадентських явищ, які сковують або руйнують духові сили української нації.
Покійного Михайла Мухина треба уважати за одного з тих визначних українських націоналістичних публіцистів, спадщина яких має тривалу, непроминальну вартість, тому і ім’я Його залишиться назавжди в пам’яті вдячних нащадків.
Джерело: Визвольний шлях. Лондон, 1974. Ч.9-10. С. 1052-1054.
@читачі
