18/10/2025
✍️ Коли ми молоді й створюємо сад, ми часто думаємо про щасливу старість – в оточенні великої дружньої родини й прекрасних рослин. Ми не можемо гарантувати, що наші діти чи онуки, коли стануть дорослими, будуть з нами поряд, але кожного садівника тішить думка, що рослини, які він виростив і які старіють разом з ним, вже нікуди від нього не дінуться.
Ця думка гріє душу і дарує натхнення жити й творити садовий простір, який стане в старості розрадою, даруватиме спокій і радість душі. І все так і буде! Але лише в тому випадку, якщо ви створите сад, який можна назвати гармонійним, малодоглядним, природним.
Інакше власний сад може стати у старості постійним джерелом розчарування і жалю, бо дуже важко бачити, як улюблене творіння занепадає без догляду. І ще складніше прийняти, що ваш сад нікому не потрібен, бо у молодшого покоління зовсім інші захоплення і клопоти.
Тому, створюючи сад сьогодні, думайте ВЖЕ про те, чи зможете ви фізично доглядати за ним, коли перейдете до поважного віку. А вам захочеться за ним доглядати, як і раніше! Саме сад може стати в старості тим джерелом, яке не просто наповнюватиме вас життям, сад робитиме вашу старість і здоровішою, і милішою.
В ті дні, коли я занадто багато працюю в саду і розумію, що не отримую від того задоволення, задумуюся, а чи варта ця праця того, щоб я витрачала на неї свій час? А чи зможу і чи захочу я робити це років через тридцять? Чому, якщо я буду змушена відмовитися від цих рослин в поважному віці через меншу фізичну активність, я не можу відмовитися від них зараз, щоб вивільнити більше часу на задоволення своїм життям?
Некрасивих рослин не буває, буває різна краса, нагадую я собі в такі дні і роблю ще один крок до гармонійного, легкого в догляді саду.
Спочатку я свідомо відмовилася від гортензій великолистих, які потрібно утеплювати на зиму, і висадила на їх місце волотисті гортензії. Вони не менш ефектні за макрофілу влітку і всю зиму прикрашають мій сад висохлими волотями суцвіть, на відміну від великолистих гортензій, що зимували закутані в агроволокно і майже не цвіли влітку, бо їх квіткові бруньки або вимерзали, або випрівали під час зимівлі.
Потім я перестала вирощувати ефектні голландські гібриди тюльпанів, яких у мене вже була величенька колекція, і полюбила ботанічні види. Вони не такі високі і з набагато меншими за розміром квітками, але вони такі ніжні, такі тендітні… А природні гібриди зацвітають дуже рано - ще в кінці березня!
А головне – ботанічні види і природні гібриди тюльпанів не потрібно щороку викопувати після цвітіння і знову висаджувати восени. Вони практично не хворіють і на одному місці можуть рости з добрий десяток років. З часом їх, звичайно, доведеться викопати і розділити – розмножити красу! А у випадку з сучасними сортами тюльпанів садівнику треба працювати над збереженням краси, бо, щоб там не казали, гібридні сорти потребують викопування після цвітіння і нового висаджування восени.
На момент написання цих рядків на наших 25-ти сотках я маю близько 150 кущів троянд. Жодну я не вкриваю на зиму, навіть чайно-гібридні сорти, які потребують укриття, бо вимерзають практично до землі. Щоліта вони відростають знову і хоч і зацвітають тижні на два пізніше, все літо і початок осені дарують мені радість — квіти.
Своїм трояндам я не проводжу профілактичні обробки, обрізаю тільки весною, лише деякі кущі – після цвітіння, щоб мати більше їх пелюсток для використання в кулінарії на другу хвилю цвітіння. Хвороби зазвичай не лікую. Часто листя троянд під осінь каже мені, що троянди втомилися. Це нормально і природно. Весною вони прокинуться здоровими і повними сил. Зі шкідниками троянд, зазвичай, справляються птахи мого саду, за потреби я їм допомагаю біопрепаратами.
Я свідомо обрала сорти, які майже НЕ хворіють влітку за правильних умов: старовинні, англійські, мускусні гібриди, ругози, дамаські троянди… Поки я за ними спостерігаю. З часом я відмовлюся від тих кущів, які доведуть свою велику залежність від мене.✍️
Продовження — за посиланням у першому коментарі.
