30/06/2023
Сватання
Це було особливе дійство з своїми традиціями. Свататись не можна було в середу та п’ятницу (пісні дні) та у травні – все життя будуть «маятись». Найчастіше сватались на Мясниці та від Великодня до Трійці. Хлопець разом з старостами йшов у дім дівчини (якщо не було попередньої змови та впевненості в результаті, йшли коли вже сонце сяде – щоб не світити гарбузом як відмовлять).
Свати в хаті не повинні буди сідати (Якщо сват сяде, то і діти потім у молодих пізно на ноги встануть), пити чи їсти (Якщо пити погодиться, то і діти п’яницями виростуть. Якщо умовлять поїсти, то і діти обжерливістю страждати будуть) доки не дійдуть згоди.
Як батькам він був до душі, отримував їх благословення та рушники від дівчини, а майбутня свекруха пов’язувала їй хустку. Якщо не прийшовся до двору – гарбуза, макогон та глузування (і вдруге посвататись вжене міг).
Після сватання батьки домовлялись про оглядини молодої та визначали день відвідин хати жениха (адже частіше дівчина йшла в невістки і батьки мали бути впевнені, що віддають дитину в хорошу родину).
Після всіх узгоджень та перемовин починалось святкування з піснями та гулянням. Ще кілька століть тому зовсім не дивовижею було сватання дівчини до парубка. Дівчина заходила в дім обранця зі словами: «Прийміть мене, мамо, я ваша невістка». Вона пропонувала хлопцеві руку, не заручаючись його згодою, і їй майже ніколи не відмовляли, бо це могло накликати нещастя.
Була ще й добре знана з книжок традиція, коли злочинця, засудженого до страти, могли помилувати, якщо котрась із дівчат висловлювала бажання взяти його за чоловіка.
