29/11/2020
«Російський слід», так би мовити, зустрічається в публічних комунікаціях на ринку України у двох проявах. Перше – значна кількість міжнародних компаній управляють діяльністю на українському ринку з Москви. Тобто головний по маркетингу, комунікаціях, піару, соціальній корпоративній відповідальності сидить у Москві, а українське відділення йому підпорядковується. Це призводить до значних комунікаційних ризиків для українських філій. Треба розуміти, що Україна не тільки воююча з Росією країна, а й світоглядно, ментально, функціонально інша країна. Тут запит на інші образи і форми і на іншу сутність комунікацій, на інші цінності. Отже, щоб запобігти таким ризикам, варто підпорядкувати офіси у Києві центрально-європейському офісу, або зробити український офіс незалежним. Сайт українською мовою, свій український звіт КСВ, реклама, зроблена в Україні, і т.д. – весь пакет.
І другий прояв – копіювання російського стилю комунікацій в Україні. Російськи комунікації за стилем брутальні, грубі, сексистські, примітивні і дуже кітчеві за формою. Тому що така аудиторія: вона потребує такого стилю. Друга причина низького рівня російських комунікацій – набагато нижчий рівень конкуренції, ніж в Україні, і набагато вища роль державного сектора в економіці. Відтак замовники комунікаційних послуг формують пропозицію під свої специфічні смаки і під освоєння бюджетних коштів. Ікона цього стилю – Лєбєдєв, на якого у нас багато хто молиться також. «Зло…бучий соус» - один з прикладів з його студії. Але, насправді, зразки для комунікацій треба шукати, звісно, у протилежній частині світу. Що й робимо ми.