03/05/2023
Г. КСЬОНЗ. Портрет брата, котрий загинув на першій світовій війні.
⬅fb.com/dniprobooks/posts/559035409710510
Згодом, подорожуючи по Миргородщині, часто зустрічав твори Григорія Ксьонза. То були не тільки портрети, а й жанрові картини, натюрморти. Розповідають, що художник продав свою хату і жив по людях — за роботу мав притулок і харчі. Так у подружжя Федора і Харитини Герасименків жив цілу зиму 1928 року і виконав п'ять робіт. На одній з них молода Харитина бере з колодязя воду, поряд з конем стоїть її чоловік. На пропозицію продати картини музею, Харитина Ільківна відповіла: «Доки ми живі — ніколи того не буде». Слід віддати належне власникам творів художника — ніхто з них не бажав з ними розлучатися. Пріська Терентіївна Додух, що мала портрети покійного чоловіка та його першої дружини, на мою пропозицію відповіла: «Як можна? Тож пам'ять. Та й люди що б на те сказали?» Повага до свого роду, до предків своїх, святість пам'яті — то теж скарб. Нехай яйнайдовше бережуть його люди. А то ми часто-густо тільки тоді згадуємо про предків своїх, як попадаємо до музеїв. І мені, музейному працівникові, зацікавленому у тому рості кількості експонатів, неодноразово доводилось переконувати людей: «Не продавайте. Тож остання згадка про ваших батьків, дідів. Бережіть її». Звичайно, часто бувало і навпаки: вмовляв, щоб передати в музей, бо старі люди повмирають, а дітям байдуже. У цьому, на жаль, переконувався частіше.
➡fb.com/dniprobooks/posts/562542859359765
Кім СКАЛАЦЬКИЙ
ЩО МИ ЗНАЄМО ПРО НАРОДНЕ МАЛЯРСТВО
———
© Академія наук УРСР
товариство «Знання» УРСР,
1988