06/05/2024
Дві сторони медалі
Я з дитинства була дуже слухняною дитиною, слухала батьків і робила так як вони казали. Завжди думала за інших, погоджувалася допомогти, навіть коли не мала достатньо часу чи бажання, коче кажучи на шкоду собі.
Але прийшов час, коли я почала бунтувати і вчитися говорити "ні", "я хочу по іншому". Спочатку для людей це було шоком, особливо для батьків. З часом вони змирилися, що їх дитина виросла і має право на свою думку.
Пам'ятаю, коли я закінчувала 1-й клас, писала твір: "Ким я хочу бути, коли виросту". І як ви думаєте, що я написала? Я хотіла бути кухарем, як тато. Але мене відмовили, сказали що то не моє. То не цікаво і дуже складно фізично, то не дівчача справа. А по закінченню школи я не знала ким хочу бути, тому пішла по рекомендації батьків вчитися на інженера. В теплому офісі буду працювати, і заробляють інженери непогано. Принаймні такі аргументи мені наводили батьки.
Тільки пізніше, коли почала слухати себе, я зрозуміла що моя душа просить творчості. І почала розвиватися в тому напрямку, в якому хочу саме я. Все ж таки я закінчила навчання, але по спеціальності я так і не працювала. Натомість я розпочала навчатися новій справі і стала кондитером. І в чомусь моє навчання на інженерній спеціальності мені допомагає, це розвинуло моє просторове мислення для створення їстівних шедеврів, як написала мені одна з клієнток.
Але головне, що я відчуваю, що зараз знаходжуся на своєму місці і кайфую від своєї робити, а ви кайфуєте від моїх смаколиків, про що свідчать щирі відгуки задоволених клієнтів.
Не можу сказати, що то погана якість чи хороша, в ній є дві сторони медалі. Але коли я зрозуміла, що то крайність, це дало мені сили і сміливість діяти по новому. І зрозуміти, чого хочу саме я.
А які якості з дитинства вам допомагають чи заважають по життю?
