17/03/2022
митці України / Катерина Білокур. 1900-1961
“Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети. І тоді доля винагороджує їх сторицею і відкриває перед ними всі таємниці дійсно прекрасного і незрівнянного мистецтва”
Катерина Білокур — українська художниця наївного мистецтва, та, перш за все, жінка з непростою долею, яка все життя боролася за право бути собою. Народилася 7 грудня 1900 р. у селі Богданівка (Полтавщина). З дитинства мрією сільської дівчини було малювати, але про це не могло йти і мови, бо батьки, не будучи при цьому бідними, вирішили зекономити на навчанні і не віддали її до школи. Більше того, сім’я забороняла Катерині займатися улюбленою справою, адже це нібито відвертало увагу від господарства та заміжжя.
Вперше почала малювати патичком на снігу та вугіллям, скрізь, де тільки можна було.
Про своє життя Катерина Білокур казала: «Але куди я не йду, що я не роблю, а те, що я надумала малювати, – слідом за мною… Обідно мені на природу, що так жорстоко зі мною обійшлася, наділивши мене великою любов’ю до того святого малювання, а тоді відібрала всі можливості, щоб я творила тую чудовую працю»
Читати і писати вчилася самостійно. Малювала потайки від рідних, роблячи пензлі з шерсті котячого хвоста, а фарби – з природних матеріалів. Намагалася вступити до кількох творчих технікумів, але їй відмовляли через відсутність освіти. Також не мала паспорта, як і всі селяни СРСР після «розкуркулення». Восени 1934 року з розпачу намагалася втопитись в річці, але це побачила мати. Художниця застудила ноги і важко захворіла – тільки тоді батько змирився з бажанням доньки малювати.
Мисткиня прагнула свого визнання серед професійних художників. У 1949 році Катерину Білокур прийняли до Спілки художників України. Тоді її картини представили у Києві і Москві, потім – в Парижі, де їх побачив Пабло Пікассо і висловив своє щире захоплення.
Останні роки життя були складними. 10 червня 1961 р. після загострення хвороби шлунку, Катерина Білокур померла.
Її творчість – досі символ чистоти, краси та сили душі, чия мрія здійснилась «не завдяки, а всупереч долі».
